За підсумками товариського всесоюзного матчу школярів, що відбувся 1976 року у Дніпрі, було окреслено коло кандидатів до збірної України |
о
Збір кандидатів до збірної у Брюховичах (1977) поблизу Львова |
с
Емблема збірної школярів України 1977 р. |
о
Автором більшості з виставлених тут фотографій є один з тренерів збірної, киянин Олександр Бакута
с
Другі Всесоюзні змагання
школярів відбулися 22-25 серпня 1977 року в Ярославській області. Збірна
України під керівництвом Олега Матюшкова, Юрія Туряниці, Леоніда Толстіхіна та Олександра Бакути зайняла друге загальнокомандне місце.
Склад команди (разом з запасними): кияни Віктор Білошицький, Ніна Клочок (Петрова), Людмила Титаренко та Віталій Петров, чернівчани Світлана Яшина (Перч) і Віктор Пасніченко, луганка Тетяна Топіха, Алла Пігалюк (Альошина) з Луцька, донеччани брати Олег та Геннадій Продани, сумці Євген Фулеров, Євген Мирошниченко, Людмила Перерва (Синько), харківці Тетяна Овчаренко, Валерій Стеранов, Тетяна Карпухіна, Наталія Кудіна, Надія Зайцева (Гоєнко), та три Сергія: Альошкін, Мусийчук, запасні Ольга Біба, Жанна Хрустальова (Товажнянська), Ольга Затолокіна, Дзятко.
У складі збірної команди школярів Естонії виступав Лехо Халдна – майбутній (з 2016 року) президент IOF. Ось як описував перебіг змагань Валерій Глущенко у статті для однієї з республіканських газет: – Дві хвилини… Багато це, чи мало? Відповідь на питання повинна дати на четвертому заключному етапі естафети серед старших дівчат, член збірної команди України киянка Ніна Клочок, на ІІ Всесоюзних особисто – командних змаганнях піонерів і школярів зі спортивного орієнтування. Ці дві хвилини важили багато. Якщо зможе киянка наздогнати свою суперницю з команди Латвії Б.Борленю, тоді в молодих українських орієнтувальниць четверте місце в естафеті і бронзові медалі за третє місце в загальнокомандному заліку. Якщо програє хоча б секунду, з медалями додому повертатимуться спортсмени росії…
с
Естафета в змаганнях з орієнтування завжди проходить напружено. Звичайно,
тільки після цього виду програми остаточно вирішується питання про розподіл
командних місць. Так було і на Всесоюзних змаганнях школярів, що проходили в
стародавньому місті на Волзі – в Ярославлі.
Під звуки маршу пройшли вулицями міста і вишукувалися на центральній площі юні спортсмени – члени збірних команд 15 союзних республік, міст Москви та Ленінграда. Звучать фанфари – прапороносці виносять державний прапор. Урочистий мітинг відкрив головний судді змагань, генерал-лейтенант у запасі Іван Лісов. Бурхливими оплесками зустріли юні учасники текст вітальної телеграми, що надіслав на їх адресу льотчик-космонавт Петро Климук. Він побажав всім учасникам змагань великих успіхів у житті, навчанні та спорті, перемоги у всесоюзних стартах.
А наступного дня почалися спортивні будні. Вже перші старти довели, що спортивне орієнтування, популярність якого зростає з кожним роком, розвивається не тільки в республіках Прибалтики, а й в Україні, Білорусі, Киргизії та інших республіках.
Старт змагань "за вибором" на ІІ Всесоюзних змаганнях школярів 1977
с
Змагання одночасно проходили в чотирьох групах: серед старших і молодших дівчат і хлопчиків. Цікаво відмітити, що жодній з команд не вдалося відвезти додому дві золоті медалі. Переможцями першості стали білорус Юрій Піддубний та Андра Янсоне з Латвії, росіянин Валерій Козлов та українка Тетяна Овчаренко. Харківська школярка Таня Овчаренко вже два роки поспіль виграє всі змагання, в яких бере участь. Так було і в Ярославлі. Причому, перемогла Овчаренко дуже впевнено, показавши на дистанції довжиною 3,6 кілометра з 7 КП результат 22 хвилини 41 секунду і випередивши на півтори хвилини срібного призера, свою подругу по збірній України ученицю 10 класу 197 київської школи Людмилу Титаренко.
о
Віце-чемпіони ІІ Всесоюзних змагань школярів Віктор Пасніченко та Людмила Титаренко (праворуч) |
Цього дня юні українські орієнтувальники завоювали ще дві медалі в старшій віковій групі – срібну буковинець Віктор Пасниченко, та бронзову – киянка Ніна Клочок. Естафету з нетерпінням чекали всі. Аутсайдери сподівалися виправити становище, лідери – закріпити свій успіх. Було чого хвилюватись і тренерам збірної команди України. Хоч першого дня старша команда і мала двох призерів, але в цілому виступила не найкраще.
Тепер естафетні змагання
вирішували, чи зможуть українські орієнтувальники вперше завоювати призові
місця, чи, як на перших Всесоюзних змаганнях – не потраплять у призери. Хлопці
довели, що вони зробили правильні висновки зі своєї невдачі.
Рівно виступивши на всіх етапах команда України була на фініші другою (Є. Фулеров, Є. Мирошниченко, В. Пасниченко, Г. Продан, першими були росіяни М. Святкін, Р. Шафіков, М. Куокконен та М. Зорін – О.Ц.).
с
Тепер все залежало від виступу естафетної команди дівчат (хто саме стартував поки вияснити не вдалося - О.Ц.). Їм було потрібно хоча б четверте місце… А для цього Ніні Клочок і треба було відповісти на те питання, яке я поставив на початку звіту… Багато чи мало дві хвилини? Чи можливо відіграти їх на короткому етапі в три кілометри, і відіграти у спортсменки, яка входить до складу юніорської збірної команди країни? Ніна відповіла на це запитання ствердно. До останнього метра йшла боротьба, а нагадаю, що позаду залишилися три дуже важких кілометри. Клочок наздогнала свою суперницю. Перетнули вони фінішну лінію одночасно. Таке буває в змаганнях з орієнтування дуже рідко, і все ж таки суддівська колегія, порадившись, віддала перевагу спортсменці з України (вердикт – «випередила на груди» - О.Ц.). Є такий бажаний четвертий результат, а з ним і бронзові нагороди у загальнокомандному заліку!
о
Трохи спокійніше проходила боротьба у молодшій віковій групі. Хлопчики збірної України (на фото Сергій Мусийчук, Валерій Степанов, Олег Продан та Ввктор Білошицкий – О.Ц.) захопили лідерство з першого етапу і утримали його до фінішу, значно випередивши своїх основних конкурентів з команди Латвії (й 43 роки по тих змаганнях Олег Продан згадує: - Якби ви знали, як я тоді обпікся кропивою. Біг перший етап, в короткій формі. А весь ліс був в кропиві. Але тому, напевно, я й випередив другого на 5 хвилин. Правда, потім чесався два дні). Молодші дівчата української команди виступили в цьому виді дещо гірше, ніж напередодні, і не змогли потрапити до призерів, але за сумою двох видів програми збірна України посіла друге місце в загальнокомандному заліку. Закінчилась естафета, а з нею і напружена боротьба, що тривала на лісових трасах Ярославщини. Останній раз на п’єдестал пошани, який було встановлено посеред лісової галявини, піднялися юні спортсмени.
Два головних призи – за перемогу у кожній з вікових груп – завоювали орієнтувальники Латвії. А потім на лісову галявину, де проходило нагородження переможців, один за одним приземлялися парашутисти ярославського аероклубу, з якого почала шлях у космос Валентина Терешкова. Цими показовими виступами і закінчилися другі Всесоюзні змагання юних орієнтувальників.
Наступні – Треті – всесоюзні змагання школярів, що мали пройти у 1980 році, з-за вторгнення радянської армії до Афганістану, не відбулися http://mtbo-mukachevo.blogspot.com/2019/11/blog-post.htmlо
о
Автором більшості з виставлених тут фотографій є киянин Олександр Бакута.
На подіумі ліворуч Євген Мирошниченко |
Рівно виступивши на всіх етапах команда України була на фініші другою (Є. Фулеров, Є. Мирошниченко, В. Пасниченко, Г. Продан, першими були росіяни М. Святкін, Р. Шафіков, М. Куокконен та М. Зорін – О.Ц.).
с
Тепер все залежало від виступу естафетної команди дівчат (хто саме стартував поки вияснити не вдалося - О.Ц.). Їм було потрібно хоча б четверте місце… А для цього Ніні Клочок і треба було відповісти на те питання, яке я поставив на початку звіту… Багато чи мало дві хвилини? Чи можливо відіграти їх на короткому етапі в три кілометри, і відіграти у спортсменки, яка входить до складу юніорської збірної команди країни? Ніна відповіла на це запитання ствердно. До останнього метра йшла боротьба, а нагадаю, що позаду залишилися три дуже важких кілометри. Клочок наздогнала свою суперницю. Перетнули вони фінішну лінію одночасно. Таке буває в змаганнях з орієнтування дуже рідко, і все ж таки суддівська колегія, порадившись, віддала перевагу спортсменці з України (вердикт – «випередила на груди» - О.Ц.). Є такий бажаний четвертий результат, а з ним і бронзові нагороди у загальнокомандному заліку!
о
Трохи спокійніше проходила боротьба у молодшій віковій групі. Хлопчики збірної України (на фото Сергій Мусийчук, Валерій Степанов, Олег Продан та Ввктор Білошицкий – О.Ц.) захопили лідерство з першого етапу і утримали його до фінішу, значно випередивши своїх основних конкурентів з команди Латвії (й 43 роки по тих змаганнях Олег Продан згадує: - Якби ви знали, як я тоді обпікся кропивою. Біг перший етап, в короткій формі. А весь ліс був в кропиві. Але тому, напевно, я й випередив другого на 5 хвилин. Правда, потім чесався два дні). Молодші дівчата української команди виступили в цьому виді дещо гірше, ніж напередодні, і не змогли потрапити до призерів, але за сумою двох видів програми збірна України посіла друге місце в загальнокомандному заліку. Закінчилась естафета, а з нею і напружена боротьба, що тривала на лісових трасах Ярославщини. Останній раз на п’єдестал пошани, який було встановлено посеред лісової галявини, піднялися юні спортсмени.
Автор цих двох фото Віктор Пасніченко |
Два головних призи – за перемогу у кожній з вікових груп – завоювали орієнтувальники Латвії. А потім на лісову галявину, де проходило нагородження переможців, один за одним приземлялися парашутисти ярославського аероклубу, з якого почала шлях у космос Валентина Терешкова. Цими показовими виступами і закінчилися другі Всесоюзні змагання юних орієнтувальників.
На верхніх фото у статті призери ІІ Всесоюзних... Люда Титаренко та Нина Петрова |
с
Наступні – Треті – всесоюзні змагання школярів, що мали пройти у 1980 році, з-за вторгнення радянської армії до Афганістану, не відбулися http://mtbo-mukachevo.blogspot.com/2019/11/blog-post.htmlо
Вимпел з автографами членів збірної командим школярів України 1977 р. (з архіву Віктора Пасніченка). |
о
Експонат музею Київського центру дитячо-юнацького туризму - прапор збірної команди школярів України 70-х років (фото надано керівником гуртків - майстром спортивного орієнтування Наталією Смалюгою). |
Автором більшості з виставлених тут фотографій є киянин Олександр Бакута.