Ліда: - "А чи можливо описати те, що ти відчуваєш, коли знаходишся на вершині гори? Коли, не дивлячись на перешкоди і труднощі, ти все ж таки впевнено крокуєш до своєї мрії. Щоб там – долонями торкнутися неба і залишити частинку свого серця. Щоб звідти – побачити ВСЕ!
Безліч відчуттів переповнюють тебе і в тобі народжується нова сила, сила, про яку ти навіть не здогадувався. Тут вітер несеться з шаленою швидкістю, б’ється в твоє обличчя, ніби перешкоджаючи, і, не перепросивши, летить далі. Йти важко. Але все ж таки, ти впевнено робиш ще один крок. І в цей час ти забуваєш про все, нічого вже не існує. Є тільки ти і твої друзі. Ви одне ціле, єдина сила, що веде вас до вершини. І немає нічого важливішого, аніж побачити простягнуту руку товариша, який намагається тебе підтримати.
І ось там, на вершині, спокій! Ти відчуваєш кожного, хто хоч раз побував тут, адже вони залишили там частинку свого серця і своєї душі…" (всі фото)
Марина: - "На вершині гори, над лісами і пеньками, де тільки сильний порив вітру і гул у голові не дає спокою... Саме там забуваєш про всю метушню сьогоденного світу...
Немає нічого кращого просто сісти на край скелі, де під ногами гуляє вітер і глибоко в душі затаївся страх перед тією величчю, що простяглась на десятки кільметрів навкруги... І закривши очі вслухаєшся в цю мелодію, яка створена вітром і є витвором природи, а не людини...
Похід в гори - для мене це єдиний вихід звільнитися від всіх турбот хоч на декілька годин (а хотілосься б і днів) і відчути свободу...
Там не зважаєш на холод чи дощ, вітер чи сніг... Це все пройде і забудеться... І тільки тоді, коли вже дістаєшся своєї цілі, вершини, тільки там можна відчути себе людиною, однією з тих обраних, які здатні були піти на такий крок: не жаліючи себе, своїх сил (*і 7 грн на дорогу по-студентському*)... Саме там відчуваєш себе одночасно і комашкою в цьому безкрайньому світі, і особливо щасливою людиною..."
(Гора Великий Верх - висота 1598 м. над рівнем моря - є другою за висотою вершиною Боржавського хребта. З вершини видно весь хребет Полонина Боржава, який зігнутий напівдугою з південного сходу на північний схід. З підніжжя гори пере початок потічок, який кількома кілометрами нижче формує водоспад Шипіт.)
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Показуємо, що ми живі і не боїмося!
Публікуємо сторінки щоденника Миколи Плюйка – одного з найсильніших орієнтувальників України 70-80-х років минулого століття. Багато років ...
-
Друзі, пропоную поіменно згадати всіх тих, кому випала честь представляти Україну на чемпіонатах світу та Європи, і, до розпаду імперії...
-
Чи пам’ятаємо ми переможців перших чемпіонатів України зі спортивного орієнтування? Зафіксуємо історію нашого спорту – згадаємо всіх поіменн...
-
До 50-річчя Першихвсесоюзних змагань , що проходили на Закарпатті, Валерій Сергійович Глущенко написав «Нариси з історії розвитку спортивног...
Немає коментарів:
Дописати коментар