Впевнена перемога України на Перших всесоюзних молодіжних змаганнях, 1977, Казань.

Ольга Затолокіна, Антоніна Бабенко, Тетяна Овчаренко, Тетяна Яковлева, Сергій Семенов та Сергій Усенко, з табличкою – Валерій Заєрко

У вересні 1977 року у столиці Татарстану Казані відбулися Перші Всесоюзні юнацькі змагання, головним суддtю яких був харків’янин Геннадій Застер. Це були перші в совєцькій імперії подібні командні змагання для двох вікових груп (до 18 років та до 20  р.). Кожну республіку представляли команди з 8 спортсменів – по двоє у віковій категорії.

Другий ліворуч головний суддя чемпіонату Геннадій Застер (Харків)

Змагання закінчилися переконливою перемогою збірної України (до командного заліку йшли результати кращого з двох учасників у кожній з 4-х категорій). У категорії Ж20 першого дня на 8-кілометровій дистанції, що проходила через 12 КП, впевнено перемогла Тетяна Яковлева (зараз – Пархоменко, наступного дня вона зайняла третє місце), а Валерій Заєрко в Ч20 фінішував серед однолітків другим (на інший дистанції він був 5-м).

Команда України під час відкриття чемпіонату: з табличкою Ольга Затолокіна, поруч з нею Тетяна Яковлева та Тетяна Овчаренко, за дівчатами Сергій Семенов, Сергій Усенко та Валерій Заєрко

Ще кращими були результати українців наступного дня, коли визначалися чемпіони в особистому заліку. Чемпіонські титули здобули Антоніна Бабенко в Ж20 (зараз – Сергеєва, першого дня вона була 5-ю), Сергій Семенов в Ч18 (у перший день фінішував 9-м) та Ольга Затолокіна (Іванова) у Ж18 (14-й результат першого дня). Високі результати показали також Тетяна Овчаренко в Ж18 (6-та та 15-та), Микола М’ясоєд в Ч18 (10 та 16 місця) і Сергій Усенко в Ч20 (15 та 13 місця). Шестеро з восьми представників України (в тому числі й всі призери) були вихованцями тренерів Всеволода Мішонова і Геннадія Кривоногова з Дніпра, один – Усенко – представляв Суми, Овчаренко – Харків.

 

Микола Мясоєд

Статья Валерія Глущенка «Відчутна перевага» 1977 р.

                З перших років розвитку спортивного орієнтування в країні перевага у всіх змаганнях незмінно була за «лісовими скороходами»  балтійських республік. Це простежувалося і в змаганнях юніорів. Але останнім часом у Ленінграді, Москві й в Україні поступово налагоджувалася робота з дітьми, і орієнтувальникам Балтії все частіше доводиться докладати зусилля, щоб зберегти свою першість.

"Золото" та "бронза" Тетяни Яковлевої та командний Кубок за перемогу на чемпіонаті в Казані

                В Україні особливо успішно працюють з дітьми в Дніпрі. Тренер Геннадій Кривоногов, який займається з молодими спортсменами, докладає багато зусиль для того, щоб його вихованці могли на рівних боротися і перемагати своїх грізних суперників За успіхами українських спортсменів уважно стежать всі тренери країни, що працюють з юніорами. І ось в Казані, де зібралися одночасно всі молоді майстри лісових трас, фахівці погодилися з тим, що «моду» в орієнтуванні починають диктувати спортсмени з України.

                Першою почесне звання чемпіонки країни завоювала вісімнадцятирічна студентка Дніпропетровського інституту інженерів транспорту Ольга Затолокіна, яка, виступаючи в молодшій віковій групі, випередила свою основну конкурентку з Ленінграда А. Васильєву на цілих три хвилини. У юнаків в цій віковій групі перемогу в боротьбі за іншу золоту медаль для збірної нашої республіки здобув теж дніпропетровський студент, тільки з державного університету Сергій Семенов. Ще два вихованці Г. Кривоногова піднімалися на п'єдестал пошани. Антоніна Бабенко до своїх численних нагород за призові місця в чемпіонатах і кубках Україна додала медаль найвищого ґатунку за перемогу на всесоюзній першості серед старших дівчат, а бронзову медаль завоювала тут її подруга по команді Тетяна Яковлєва.

                Як бачимо, перемога збірної команди УРСР над своїм суперниками була дуже і дуже переконливою. Але шкода, що серед спортсменів, що входили до складу нашої команди, ми не побачили прізвищ молодих київських орієнтувальників.

Збірна команда школярів України. Перші кроки (1975-1977). Частина друга

За підсумками товариського всесоюзного матчу школярів, що відбувся 1976 року у Дніпрі, було окреслено коло кандидатів до збірної України

о

Збір кандидатів до збірної у Брюховичах (1977) поблизу Львова

с

Емблема збірної школярів України 1977 р.

о

Автором більшості з виставлених тут фотографій є один з тренерів збірної, киянин Олександр Бакута 

с

Другі Всесоюзні змагання школярів відбулися 22-25 серпня 1977 року в Ярославській області. Збірна України під керівництвом Олега Матюшкова, Юрія Туряниці, Леоніда Толстіхіна та Олександра Бакути зайняла друге загальнокомандне місце.

Склад команди (разом з запасними): кияни Віктор Білошицький, Ніна Клочок (Петрова), Людмила Титаренко та Віталій Петров, чернівчани Світлана Яшина (Перч) і Віктор Пасніченко, луганка Тетяна Топіха, Алла Пігалюк (Альошина) з Луцька, донеччани брати Олег та Геннадій Продани, сумці Євген Фулеров, Євген Мирошниченко, Людмила Перерва (Синько), харківці Тетяна Овчаренко,  Валерій Стеранов, Тетяна Карпухіна, Наталія Кудіна, Надія Зайцева (Гоєнко),  та три Сергія: Альошкін, Мусійчук, запасні  Ольга Біба, Жанна Хрустальова (Товажнянська), Ольга Затолокіна, Дзятко.

У складі збірної команди школярів Естонії виступав Лехо Халдна – майбутній (з 2016 року) президент IOF. Ось як описував перебіг змагань Валерій Глущенко у статті для однієї з республіканських газет: – Дві хвилини… Багато це, чи мало? Відповідь на питання повинна дати на четвертому заключному етапі естафети серед старших дівчат, член збірної команди України киянка Ніна Клочок, на ІІ Всесоюзних особисто – командних змаганнях піонерів і школярів зі спортивного орієнтування. Ці дві хвилини важили багато. Якщо зможе киянка наздогнати свою суперницю з команди Латвії Б.Борленю, тоді в молодих українських орієнтувальниць четверте місце в естафеті і бронзові медалі за третє місце в загальнокомандному заліку. Якщо програє хоча б секунду, з медалями додому повертатимуться спортсмени росії…

с

Естафета в змаганнях з орієнтування завжди проходить напружено. Звичайно, тільки після цього виду програми остаточно вирішується питання про розподіл командних місць. Так було і на Всесоюзних змаганнях школярів, що проходили в стародавньому місті на Волзі – в Ярославлі.

Під звуки маршу пройшли вулицями міста і вишукувалися на центральній площі юні спортсмени – члени збірних команд 15 союзних республік, міст Москви та Ленінграда. Звучать фанфари – прапороносці виносять державний прапор. Урочистий мітинг відкрив головний судді змагань, генерал-лейтенант у запасі Іван Лісов. Бурхливими оплесками зустріли юні учасники текст вітальної телеграми, що надіслав на їх адресу льотчик-космонавт Петро Климук. Він побажав всім учасникам змагань великих успіхів у житті, навчанні та спорті, перемоги у всесоюзних стартах.

А наступного дня почалися спортивні будні. Вже перші старти довели, що спортивне орієнтування, популярність якого зростає з кожним роком, розвивається не тільки в республіках Прибалтики, а й в Україні, Білорусі, Киргизії та інших республіках.

Старт змагань "за вибором" на ІІ Всесоюзних змаганнях школярів 1977

с

Збірна команда школярів України 1977 р. (старша група): Людмила Перерва, Алла Пігалюк, Ніна Клочок, Надія Зайцева, Тетяна Карпухіна, Віталій Петров, Євген Мирошниченко, Євген Фулеров, Віктор Пасніченко, Генадій Продан

Змагання одночасно проходили в чотирьох групах: серед старших і молодших дівчат і хлопчиків. Цікаво відмітити, що жодній з команд не вдалося відвезти додому дві золоті медалі. Переможцями першості стали білорус Юрій Піддубний та Андра Янсоне з Латвії, росіянин Валерій Козлов та українка Тетяна Овчаренко. Харківська школярка Таня Овчаренко вже два роки поспіль виграє всі змагання, в яких бере участь. Так було і в Ярославлі. Причому, перемогла Овчаренко дуже впевнено, показавши на дистанції довжиною 3,6 кілометра з 7 КП результат 22 хвилини 41 секунду і випередивши на півтори хвилини срібного призера, свою подругу по збірній України ученицю 10 класу 197 київської школи Людмилу Титаренко.

Збірна команда школярів України 1977 р. (молодша група): Наталія Кудіна, Світлана Яшина, Тетяна Овчаренко, Людмила Титаренко, Тетяна Топіха, Олег Продан, Сергій Мусейчук, Сергій Альошкін, Валерій Степанов, Віктор Білошицький

о

Віце-чемпіони ІІ Всесоюзних змагань школярів Віктор Пасніченко та Людмила Титаренко (праворуч)

Цього дня юні українські орієнтувальники завоювали ще дві медалі в старшій віковій групі – срібну буковинець Віктор Пасниченко, та бронзову – киянка Ніна Клочок. Естафету з нетерпінням чекали всі. Аутсайдери сподівалися виправити становище, лідери – закріпити свій успіх. Було чого хвилюватись і тренерам збірної команди України. Хоч першого дня старша команда і мала двох призерів, але в цілому виступила не найкраще. 

Тепер естафетні змагання вирішували, чи зможуть українські орієнтувальники вперше завоювати призові місця, чи, як на перших Всесоюзних змаганнях – не потраплять у призери. Хлопці довели, що вони зробили правильні висновки зі своєї невдачі.

На подіумі ліворуч Євген Мирошниченко

Рівно виступивши на всіх етапах команда України була на фініші другою (Є. Фулеров, Є. Мирошниченко, В. Пасниченко, Г. Продан, першими були росіяни М. Святкін, Р. Шафіков, М. Куокконен та М. Зорін – О.Ц.).

с

Тепер все залежало від виступу естафетної команди дівчат (хто саме стартував поки вияснити не вдалося - О.Ц.). Їм було потрібно хоча б четверте місце… А для цього Ніні Клочок і треба було відповісти на те питання, яке я поставив на початку звіту… Багато чи мало дві хвилини? Чи можливо відіграти їх на короткому етапі в три кілометри, і відіграти у спортсменки, яка входить до складу юніорської збірної команди країни? Ніна відповіла на це запитання ствердно. До останнього метра йшла боротьба, а нагадаю, що позаду залишилися три дуже важких кілометри. Клочок наздогнала свою суперницю. Перетнули вони фінішну лінію одночасно. Таке буває в змаганнях з орієнтування дуже рідко, і все ж таки суддівська колегія, порадившись, віддала перевагу спортсменці з України (вердикт – «випередила на груди» - О.Ц.). Є такий бажаний четвертий результат, а з ним і бронзові нагороди у загальнокомандному заліку!

о

Трохи спокійніше проходила боротьба у молодшій віковій групі. Хлопчики збірної України (на фото Сергій Мусейчук, Валерій Степанов, Олег Продан та Ввктор Білошицкий – О.Ц.) захопили лідерство з першого етапу і утримали його до фінішу, значно випередивши своїх основних конкурентів з команди Латвії (й 43 роки по тих змаганнях Олег Продан згадує: - Якби ви знали, як я тоді обпікся кропивою. Біг перший етап, в короткій формі. А весь ліс був в кропиві. Але тому, напевно, я й випередив другого на 5 хвилин. Правда, потім чесався два дні). Молодші дівчата української команди виступили в цьому виді дещо гірше, ніж напередодні, і не змогли потрапити до призерів, але за сумою двох видів програми збірна України посіла друге місце в загальнокомандному заліку. Закінчилась естафета, а з нею і напружена боротьба, що тривала на лісових трасах Ярославщини. Останній раз на п’єдестал пошани, який було встановлено посеред лісової галявини, піднялися юні спортсмени.

Два головних призи – за перемогу у кожній з вікових груп – завоювали орієнтувальники Латвії. А потім на лісову галявину, де проходило нагородження переможців, один за одним приземлялися парашутисти ярославського аероклубу, з якого почала шлях у космос Валентина Терешкова. Цими показовими виступами і закінчилися другі Всесоюзні змагання юних орієнтувальників.

На верхніх фото у статті призери ІІ Всесоюзних... Люда Титаренко та Нина Петрова

с

Наступні – Треті – всесоюзні змагання школярів, що мали пройти у 1980 році, з-за вторгнення радянської армії до Афганістану, не відбулися http://mtbo-mukachevo.blogspot.com/2019/11/blog-post.html

о

Експонати музею Київського центру дитячо-юнацького туризму, надані керівником гуртків - майстром спортивного орієнтування Наталією Смалюгою: - вимпел української збірної з автографами членів команди (деякі, на жаль, вже вицвіли) та прапор збірної команди школярів України 70-х років.

Автором більшості з виставлених тут фотографій є киянин Олександр Бакута.