Впевнена перемога України на Перших всесоюзних молодіжних змаганнях, 1977, Казань.

Ольга Затолокіна, Антоніна Бабенко, Тетяна Овчаренко, Тетяна Яковлева, Сергій Семенов та Сергій Усенко, з табличкою – Валерій Заєрко

У вересні 1977 року у столиці Татарстану Казані відбулися Перші Всесоюзні юнацькі змагання, головним суддею яких був харків’янин Геннадій Застер. Це були перші в совєцькій імперії подібні командні змагання для двох вікових груп (до 18 років та до 20  р.). Кожну республіку представляли команди з 8 спортсменів – по двоє у віковій категорії.

Другий ліворуч головний суддя чемпіонату Геннадій Застер (Харків)

Змагання закінчилися переконливою перемогою збірної України (до командного заліку йшли результати кращого з двох учасників у кожній з 4-х категорій). У категорії Ж20 першого дня на 8-кілометровій дистанції, що проходила через 12 КП, впевнено перемогла Тетяна Яковлева (зараз – Пархоменко, наступного дня вона зайняла третє місце), а Валерій Заєрко в Ч20 фінішував серед однолітків другим (на інший дистанції він був 5-м).

Команда України під час відкриття чемпіонату: з табличкою Ольга Затолокіна, поруч з нею Тетяна Яковлева та Тетяна Овчаренко, за дівчатами Сергій Семенов, Сергій Усенко та Валерій Заєрко

Ще кращими були результати українців наступного дня, коли визначалися чемпіони в особистому заліку. Чемпіонські титули здобули Антоніна Бабенко в Ж20 (зараз – Сергеєва, першого дня вона була 5-ю), Сергій Семенов в Ч18 (у перший день фінішував 9-м) та Ольга Затолокіна (Іванова) у Ж18 (14-й результат першого дня). Високі результати показали також Тетяна Овчаренко в Ж18 (6-та та 15-та), Микола М’ясоєд в Ч18 (10 та 16 місця) і Сергій Усенко в Ч20 (15 та 13 місця). Шестеро з восьми представників України (в тому числі й всі призери) були вихованцями тренерів Всеволода Мішонова і Геннадія Кривоногова з Дніпра, один – Усенко – представляв Суми, Овчаренко – Харків.

 

Микола Мясоєд

Статья Валерія Глущенка «Відчутна перевага» 1977 р.

                З перших років розвитку спортивного орієнтування в країні перевага у всіх змаганнях незмінно була за «лісовими скороходами»  балтійських республік. Це простежувалося і в змаганнях юніорів. Але останнім часом у Ленінграді, Москві й в Україні поступово налагоджувалася робота з дітьми, і орієнтувальникам Балтії все частіше доводиться докладати зусилля, щоб зберегти свою першість.

"Золото" та "бронза" Тетяни Яковлевої та командний Кубок за перемогу на чемпіонаті в Казані

                В Україні особливо успішно працюють з дітьми в Дніпрі. Тренер Геннадій Кривоногов, який займається з молодими спортсменами, докладає багато зусиль для того, щоб його вихованці могли на рівних боротися і перемагати своїх грізних суперників За успіхами українських спортсменів уважно стежать всі тренери країни, що працюють з юніорами. І ось в Казані, де зібралися одночасно всі молоді майстри лісових трас, фахівці погодилися з тим, що «моду» в орієнтуванні починають диктувати спортсмени з України.

                Першою почесне звання чемпіонки країни завоювала вісімнадцятирічна студентка Дніпропетровського інституту інженерів транспорту Ольга Затолокіна, яка, виступаючи в молодшій віковій групі, випередила свою основну конкурентку з Ленінграда А. Васильєву на цілих три хвилини. У юнаків в цій віковій групі перемогу в боротьбі за іншу золоту медаль для збірної нашої республіки здобув теж дніпропетровський студент, тільки з державного університету Сергій Семенов. Ще два вихованці Г. Кривоногова піднімалися на п'єдестал пошани. Антоніна Бабенко до своїх численних нагород за призові місця в чемпіонатах і кубках України додала медаль найвищого ґатунку за перемогу на всесоюзній першості серед старших дівчат, а бронзову медаль завоювала тут її подруга по команді Тетяна Яковлєва.

                Як бачимо, перемога збірної команди УРСР над своїм суперниками була дуже і дуже переконливою. Але шкода, що серед спортсменів, що входили до складу нашої команди, ми не побачили прізвищ молодих київських орієнтувальників.

Збірна команда школярів України. Перші кроки (1975-1977). Частина друга

Першими великими змаганнями для збірної команди школярів України стали всесоюзні змагання 1974 р. у Литві. Стаття про той виступ є тут.  Наступний чемпіонат проходив 1977 р. у Ярославлі.

За підсумками товариського всесоюзного матчу школярів, що відбувся 1976 року у Дніпрі, було окреслено коло кандидатів до збірної України

о

Збір кандидатів до збірної у Брюховичах (1977) поблизу Львова

с

Емблема збірної школярів України 1977 р.

о

Автором більшості з виставлених тут фотографій є один з тренерів збірної, киянин Олександр Бакута 

с

Другі Всесоюзні змагання школярів відбулися 22-25 серпня 1977 року в Ярославській області. Збірна України під керівництвом Олега Матюшкова, Юрія Туряниці, Леоніда Толстіхіна та Олександра Бакути зайняла друге загальнокомандне місце.

Склад команди (разом з запасними): кияни Віктор Білошицький, Ніна Клочок (Петрова), Людмила Титаренко та Віталій Петров, чернівчани Світлана Яшина (Перч) і Віктор Пасніченко, луганка Тетяна Топіха, Алла Пігалюк (Альошина) з Луцька, донеччани брати Олег та Геннадій Продани, сумці Євген Фулеров, Євген Мирошниченко, Людмила Перерва (Синько), харківці Тетяна Овчаренко,  Валерій Стеранов, Тетяна Карпухіна, Наталія Кудіна, Надія Зайцева (Гоєнко),  та три Сергія: Альошкін, Мусийчук, запасні  Ольга Біба, Жанна Хрустальова (Товажнянська), Ольга Затолокіна, Дзятко.

У складі збірної команди школярів Естонії виступав Лехо Халдна – майбутній (з 2016 року) президент IOF. Ось як описував перебіг змагань Валерій Глущенко у статті для однієї з республіканських газет: – Дві хвилини… Багато це, чи мало? Відповідь на питання повинна дати на четвертому заключному етапі естафети серед старших дівчат, член збірної команди України киянка Ніна Клочок, на ІІ Всесоюзних особисто – командних змаганнях піонерів і школярів зі спортивного орієнтування. Ці дві хвилини важили багато. Якщо зможе киянка наздогнати свою суперницю з команди Латвії Б.Борленю, тоді в молодих українських орієнтувальниць четверте місце в естафеті і бронзові медалі за третє місце в загальнокомандному заліку. Якщо програє хоча б секунду, з медалями додому повертатимуться спортсмени росії…

с

Естафета в змаганнях з орієнтування завжди проходить напружено. Звичайно, тільки після цього виду програми остаточно вирішується питання про розподіл командних місць. Так було і на Всесоюзних змаганнях школярів, що проходили в стародавньому місті на Волзі – в Ярославлі.

Під звуки маршу пройшли вулицями міста і вишукувалися на центральній площі юні спортсмени – члени збірних команд 15 союзних республік, міст Москви та Ленінграда. Звучать фанфари – прапороносці виносять державний прапор. Урочистий мітинг відкрив головний судді змагань, генерал-лейтенант у запасі Іван Лісов. Бурхливими оплесками зустріли юні учасники текст вітальної телеграми, що надіслав на їх адресу льотчик-космонавт Петро Климук. Він побажав всім учасникам змагань великих успіхів у житті, навчанні та спорті, перемоги у всесоюзних стартах.

А наступного дня почалися спортивні будні. Вже перші старти довели, що спортивне орієнтування, популярність якого зростає з кожним роком, розвивається не тільки в республіках Прибалтики, а й в Україні, Білорусі, Киргизії та інших республіках.

Старт змагань "за вибором" на ІІ Всесоюзних змаганнях школярів 1977

с

Збірна команда школярів України 1977 р. (старша група): Людмила Перерва, Алла Пігалюк, Ніна Клочок, Надія Зайцева, Тетяна Топіха, Віталій Петров, Євген Мирошниченко, Євген Фулеров, Віктор Пасніченко, Генадій Продан

Змагання одночасно проходили в чотирьох групах: серед старших і молодших дівчат і хлопчиків. Цікаво відмітити, що жодній з команд не вдалося відвезти додому дві золоті медалі. Переможцями першості стали білорус Юрій Піддубний та Андра Янсоне з Латвії, росіянин Валерій Козлов та українка Тетяна Овчаренко. Харківська школярка Таня Овчаренко вже два роки поспіль виграє всі змагання, в яких бере участь. Так було і в Ярославлі. Причому, перемогла Овчаренко дуже впевнено, показавши на дистанції довжиною 3,6 кілометра з 7 КП результат 22 хвилини 41 секунду і випередивши на півтори хвилини срібного призера, свою подругу по збірній України ученицю 10 класу 197 київської школи Людмилу Титаренко.

Збірна команда школярів України 1977 р. (молодша група): Наталія Кудіна, Світлана Яшина, Тетяна Овчаренко, Людмила Титаренко, Тетяна Карпухіна, Олег Продан, Сергій Мусийчук, Сергій Альошкін, Валерій Степанов, Віктор Білошицький

о

Віце-чемпіони ІІ Всесоюзних змагань школярів Віктор Пасніченко та Людмила Титаренко (праворуч)

Цього дня юні українські орієнтувальники завоювали ще дві медалі в старшій віковій групі – срібну буковинець Віктор Пасниченко, та бронзову – киянка Ніна Клочок. Естафету з нетерпінням чекали всі. Аутсайдери сподівалися виправити становище, лідери – закріпити свій успіх. Було чого хвилюватись і тренерам збірної команди України. Хоч першого дня старша команда і мала двох призерів, але в цілому виступила не найкраще. 

Тепер естафетні змагання вирішували, чи зможуть українські орієнтувальники вперше завоювати призові місця, чи, як на перших Всесоюзних змаганнях – не потраплять у призери. Хлопці довели, що вони зробили правильні висновки зі своєї невдачі.

На подіумі ліворуч Євген Мирошниченко

Рівно виступивши на всіх етапах команда України була на фініші другою (Є. Фулеров, Є. Мирошниченко, В. Пасниченко, Г. Продан, першими були росіяни М. Святкін, Р. Шафіков, М. Куокконен та М. Зорін – О.Ц.).

с

Тепер все залежало від виступу естафетної команди дівчат (хто саме стартував поки вияснити не вдалося - О.Ц.). Їм було потрібно хоча б четверте місце… А для цього Ніні Клочок і треба було відповісти на те питання, яке я поставив на початку звіту… Багато чи мало дві хвилини? Чи можливо відіграти їх на короткому етапі в три кілометри, і відіграти у спортсменки, яка входить до складу юніорської збірної команди країни? Ніна відповіла на це запитання ствердно. До останнього метра йшла боротьба, а нагадаю, що позаду залишилися три дуже важких кілометри. Клочок наздогнала свою суперницю. Перетнули вони фінішну лінію одночасно. Таке буває в змаганнях з орієнтування дуже рідко, і все ж таки суддівська колегія, порадившись, віддала перевагу спортсменці з України (вердикт – «випередила на груди» - О.Ц.). Є такий бажаний четвертий результат, а з ним і бронзові нагороди у загальнокомандному заліку!

о

Трохи спокійніше проходила боротьба у молодшій віковій групі. Хлопчики збірної України (на фото Сергій Мусийчук, Валерій Степанов, Олег Продан та Ввктор Білошицкий – О.Ц.) захопили лідерство з першого етапу і утримали його до фінішу, значно випередивши своїх основних конкурентів з команди Латвії (й 43 роки по тих змаганнях Олег Продан згадує: - Якби ви знали, як я тоді обпікся кропивою. Біг перший етап, в короткій формі. А весь ліс був в кропиві. Але тому, напевно, я й випередив другого на 5 хвилин. Правда, потім чесався два дні). Молодші дівчата української команди виступили в цьому виді дещо гірше, ніж напередодні, і не змогли потрапити до призерів, але за сумою двох видів програми збірна України посіла друге місце в загальнокомандному заліку. Закінчилась естафета, а з нею і напружена боротьба, що тривала на лісових трасах Ярославщини. Останній раз на п’єдестал пошани, який було встановлено посеред лісової галявини, піднялися юні спортсмени.

Автор цих двох фото Віктор Пасніченко

Два головних призи – за перемогу у кожній з вікових груп – завоювали орієнтувальники Латвії. А потім на лісову галявину, де проходило нагородження переможців, один за одним приземлялися парашутисти ярославського аероклубу, з якого почала шлях у космос Валентина Терешкова. Цими показовими виступами і закінчилися другі Всесоюзні змагання юних орієнтувальників.

На верхніх фото у статті призери ІІ Всесоюзних... Люда Титаренко та Нина Петрова

с

Наступні – Треті – всесоюзні змагання школярів, що мали пройти у 1980 році, з-за вторгнення радянської армії до Афганістану, не відбулися http://mtbo-mukachevo.blogspot.com/2019/11/blog-post.html

о

Вимпел з автографами членів збірної командим школярів України 1977 р. (з архіву Віктора Пасніченка).

о

Експонат музею Київського центру дитячо-юнацького туризму - прапор збірної команди школярів України 70-х років (фото надано керівником гуртків - майстром спортивного орієнтування Наталією Смалюгою).

Автором більшості з виставлених тут фотографій є киянин Олександр Бакута.

Того ж 1977 року у Казіні відбулися перші всесоюзні молодіжні змагання.

Збірна команда школярів України. Перші кроки (1968-1974). Частина перша

Понад півстоліття пройшло від часу створення першої збірної команди школярів України зі спортивного орієнтування. Завдяки дослідженням Олександра Цепурдея в публікаціях латиських ЗМІ за 1968 рік знайдено згадку про матч збірних команд Республік Балтії (Латвії, Литви та Естонії) і України, що серпні того року проходив у Києві. Як зазначено у тій статті цьому матчу передувала перша для юнацьких команд міжнародна зустріч на території Латвії: з хазяями змагалися збірні Ленінграду, Львова та Закарпатської області. 

Збірна Закарпаття під керівництвом Костянтина Саса на змаганнях в Латвії, 1968 р. Фото з архіву Мирона Фейка.  Згадка про ці змагання у латиській «Учительській газеті» Skolotāju Avīze, Nr.25 (19.06.1968)

о
Значок першого в Україні міжнародного матчу збірних команд школярів Києва, Риги, 
Вільнюса та Таллінна. Проходив у серпні 1968 р у Києві. Автор значка С. Вигран.
1971 року у Москві збірна школярів України брала участь у Кубку ЦК
ВЛКСМ (державна організація, що мала на меті ідеологічну індоктринацію молодого покоління). Тоді виграла команда школярів Латвії,
місце збірної України, яку очолював харків’янин Геннадій Застер, не відомо. На жаль, жодних деталей про виступ української збірної на тих змаганнях не
зберіглося, невідомо хто входив до складу команди, її результати, немає жодної фотографії. Можливо хтось з нинішніх ветеранів знайде якусь інформацію про ті змагання у своїх домашніх архівах?

Зате, завдяки архіву Василя Бортніка, можемо дізнатися про результати "Матчевих зустрічей найсильніших команд школярів срср", які проводилися у 1971-1982 роках на Київщині (організовувала ці змагання Київська міська станція юних туристів). Україну на тих змаганнях презентували гуртківці СЮТур з Києва, Харкова (з 1972) та Дніпра (з 1976). Лише у перших змаганнях були команди Волинської та Луганської областей, а 1973-го поза конкурсом виступала й збірна України.

У липні 1973 року в Українських Карпатах пройшов Перший Всесоюзний туристський зліт-змагання школярів, в якому брали участь команди шкіл-переможців у республіканських першостях. Загальнокомандну перемогу «в рідних стінах» вибороли юні вихованці київських шкіл № 36 і 179. На другому місці – представники Російської Федерації, на третьому – латвійці. У програмі зльоту в передостанній день змагань були й «змагання з орієнтування на місцевості за вибором»; у молодшій групі дистанцію долали парами - т.зв. гонка патрулів. Перемогу в них здобули учні київського тренера Віталія Горобця Аліна Луценко та Ніна Клочок (Петрова), В’ячеслав Пархоменко та Сергій Кісліков  (з книги "40 років по КП" та спомини В.Пархоменка.

В'ячеслав Пархоменко (позаду у центрі) з товаришами по команді, праворуч Сергій Кісліков та Віталій Петров

1973 року у Дніпрі планувалося проведення товариського Матчу збірних команд школярів Балтійських республік та України, але з-за загрози чергової епідемії холери, які в ті часи відбувалися доволі часто, змагання відмінили.

А ось у серпні 1974 року у Литві відбулися справжні Перші всесоюзні змагання серед збірних команд школярів. Для більшості українців це були перші старти поза межами республіки.

Відкриття Матчу 5-ти республік. Праворуч дівчата з команди України, далі - збірні Латвії, Литви, Білорусі та Вірменії. Серед українок у темній формі Тетяна Кириченко, праворуч від неї  Антоніна Бабенко, ліворуч – Світлана Волкова

На відкритті Матчу збірні школярів Вірменії, Білорусі, Литви і Латвії.

Завдяки киянці Тетяні Пархоменко (з родини Яковлєвих) ми можемо побачити фотографії та дізнатися про результати того чемпіонату.

- На тренувальні збори до Литви для підготовки та остаточного відбору до збірної приїхало декілька груп українських спортсменів, - згадує Тетяна Яковлєва, - майже всі зі своїми тренерами. Найбільша група прибула з Києва (тренери Олег Сергійович Матюшков та Олександр Іванович Бакута, спортсмени Сергій Адамович, Боярський, Тетяна Кириченко, Олександр Ткачук, інших вже не пам'ятаю), дещо менші групи з Дніпра (тренер Геннадій Єгорович Кривоногов, Антоніна Бабенко, Валерій Заєрко, Сергій Кириченко, Олександр Копорулін, Алла Мазанка, Володимир Петриченко, Юрій Пятін, Олександр Сергеєв, Наталія Суліменко, Тетяна Яковлєва), Харкова (тренер Геннадій Петрович Застер, спортсмени Світлана Волкова, Надія Зайцева, Володимир Симоненко), Сум (тренер Сергій Воль, спортсмени Надія Герман, Тетяна Коновалова, Ніна Сєвєріна, Сергій Яценко), та по одному спортсмену з Долини (Юстина Гринів, учениця Ростислава Короля), Коростеня (Тетяна Васянович, вихованка ЮріяТуряниці) і Кіровограду (Микола Путіліс, тренер Григорій Терещенко). Відносно Путіліса згадую багаторазово повторений жарт щодо того, що українська команда «прикупила» собі місцевого спортсмена (це щодо співзвучності Миколиного прізвища з типово литовськими).

Команди Вірменії (в білому), Білорусі, Литви, Латвії та України

Впродовж зборів спортсмени здебільшого знаходилися під опікою власних тренерів, що сприяло комфорту і взаєморозумінню, також і загальній дисципліні (адже, враховуючи наставників, нас на зборі було чотири десятки осіб), та, саме головне, - якості підготовки.

Перед стартом естафет Матчу. Тренер Сергій Воль (ліворуч) спілкується з Геннадієм  Кривоноговим, праворуч від Кривоногова сидять Володимир Петриченко (Дніпро), Сергій Яценко (Суми), Боярський (Київ), Юрій Пятін (Дніпро), Сергій Кириченко (Дніпро) та Сергій Адамович (Київ).

Передстартовий аутотренінг. Геннадій Кривоногов, Володимир Петриченко (Дніпро), Боярський (Київ), Володимир Симоненко (Харків), Юрій Пятін (Дніпро), Сергій Кириченко (Дніпро), Сергій Адамович (Київ) та Сергій Яценко (Суми). 

Тренер Олег Сергійович Матюшков з Києва (стоїть спиною) проводить «розбір польотів»: сидять 1 – ?, 2 Володимир Симоненко (Харків), 3 Сергій Кириченко (Дніпро), 4 Олександр Копорулін (Дніпро), 5 Тетяна Коновалова (Суми), 6 Наталія Сулименко (Дніпро), 7 Надія Зайцева (Харків), 8 Ніна Северина (Суми), 9 Володимир Петриченко (Дніпро), 10 … (Київ), 11 Тетяна Кириченко (Київ), 12 … (Харків), 13 (в косинці  Тетяна Яковлєва (Дніпро), 14 – Боярський … (Київ), 15 – Світлана Волкова (Харків), 16 Юрій Пятін (Дніпро), 17 Валерій Заєрко (Дніпро), 18 тренер Геннадій Кривоногов (Дніпро), 19 Антоніна Бабенко (Дніпро), 20 Олександр Сергеєв (Дніпро), 21? , 22 Микола Путіліс (Кропивницький)

Напередодні головних стартів наша команда разом зі збірними Білорусі та Балтійських республік взяла участь у товариському Матчі 5-ти (дивись фото вище). 

Світлана Волкова (Харків) та її тренер Геннадій Застер

Під час естафетних змагань Матчу. На третій етап стартувала сумчанка Надія Герман (номер 305)

На дистанції Тетяна Яковлєва 

Фінішує харків'янка Надія Зайцева

На старті першого дня Матчу Тетяна Яковлєва (номер 81)

На ПВК - пункті власноручного креслення КП. Так звана «картороздатка» першого дня Матчу. В момент старту учасник змагань отримував карту без дистанції і потім, на картороздатці,  перемальовував самотужки дистанцію з  «контрольної» карти на свою. Час витрачений на перенесення дистанції, не вилучався з часу подолання дистанції, тому креслити слід було швидко і точно. Враховуючи мінливу прибалтійську погоду і повсякденну можливість дощу, картороздатку розташували на дошках під дахом стодоли. На фото Сергій Яценко (номер 96) та Антоніна Бабенко (поруч з центральною табличкою)

На старті Сергій  Яценко (номер 96) та Антоніна Бабенко (номер 45)

Стартують Олександр Копорулін (номер 86) та Тетяна Коновалова (35)

о

Вимпел збірної команди школярів України - як подарунок іншим командам - учасницям чемпіонату

Всесоюзний чемпіонат школярів проходив з 24 до 29 серпня 1974 року в лісах навколо Вільнюса. Участь в ньому взяли команди з 14-ти республік, Москви, Ленінграду (так тоді називали Санкт-Петербург) та збірна команда шкіл Міністерства шляхів сполучення СРСР - всього 17 команд.

Значки з емблемою чемпіонату

Результати чемпіонату (з архіву Тетяни Яковлєвої (Пархоменко)

о

24.08.1974 на церемонії відкриття чемпіонату. Прапороносець української збірної Сергій Яценко, поруч Тетяна Яковлєва та Валерій Заєрко.

25 серпня були розіграні кваліфікаційні змагання з орієнтування за вибором. Переможцями у вікових категоріях стали Даує Карвеле з Латвії (Ж-16), росіянка Людмила Кранзєєва (Ж-18) та литовці Вілюс Асколдавічус (Ч-18) і Маріус Пташекас (Ч-16).

Уболівальники на арені Перших всесоюзних змагань школярів в Литві.

о

Тренерський штаб української збірної. Сидять, зліва направо: Геннадій Петрович Застер (Харків), Михайло Петрович Трофімов (директор Дніпропетровської дитячої екскурсійно-туристичної станції), Геннадій Єгорович Кривоногов, спортсменка з Дніпра Алла Мазанка (яка відбиралася до збірної по групі Ж16) та Сергій Вільямович Воль

До десятки сильніших увійшли українці Світлана Волкова (Ж-18; у кваліфікації 5 місце, у фіналі – 27), Лариса Євневич (Ж-16; 6 – 24), Володимир Симоненко (Ч-16; 6 – 24), Олександр Ткачук (Ч-16; 7 – 17) і Микола Путіліс (Ч-18; 7 – 27). За результатами цього дня було визначено групу А, до якої увійшли 9 найсильніших збірних: Латвії, Литви, Естонії, України, Молдови, Казахстану, Москви, Ленінграду та Росії. Всі інші збірні потрапили до групи Б, в якій спортсмени змагалися на технічно легших дистанціях.

Микола Путіліс і його тренер Григорій Терещенко (Кіровоград-Кропивницький)

о

Тетяна Васянович (зараз Божко) після фінішу

о

По закінченні першого дня чемпіонату Олександр Сергеєв, Тетяна Васянович та Тетяна Яковлєва

27 серпня проведено фінальні змагання у класичному виді орієнтування – заданому напрямку. Першими чемпіонами СРСР серед школярів стали представниці литовської збірної Віолета Богданоскайте (Ж-16) і Дануте Кельмеліте (Ж-18), Егілс Бінде з Латвії (Ч-18) та Константін Брєус з команди Ленінграду ( Ч-16). З поміж українців до чільної десятки увійшли лише дівчата: Тетяна Васянович (Ж-16, 31 – 6), Тетяна Яковлєва (Ж-16; 20 – 7), Тетяна Коновалова (Ж-18; 59 – 7), Юстина Гринів (Ж-18; 14 – 8), Антоніна Бабенко (Ж-18; 17 – 9) і Надія Зайцева (Ж-16, 30 – 10). Всі вони, а також Світлана Волкова, Лариса Євневич, Наталія Суліменко (Ж-18, 45 – 14) та Ніна Сєвєріна (Ж-16, 40 – дискв.) отримали дипломи за 3 місце у командній першості серед дівчат. 

Перша відзнака українських школярів-орієнтувальників на офіційних змаганнях міжнародного рівня

о

о

Наші вболівальники: ті з спортсменів, хто не пройшов до команди палко вболювали за збірну. На фото – група киян з власноруч зробленим прапором – біло-червоним (як КП) з червоно-білими нашитими літерами:  «УКРАЇНА, вперед!»

Зате хлопці реабілітували себе в естафеті. Українці стали віце-чемпіонами у Ч-16, пропустивши поперед себе лише хазяїв – литовців (Ю. Пташекас, Р. Панчоніс, В. Данілєвічус, М. Пташекас). У напруженій боротьбі наша команда, за яку бігли Олександр Копорулін (16-27), Олександр Ткачук, Володимир Симоненко і Сергій Яценко (36-14), зайняла друге місце, на 16 секунд випередивши збірну Ленінграду, що фінішувала третьою. В інших категоріях естафети виграли команди Латвії (Ж18 та Ч-18, українці тут були відповідно четвертими та шостими) і Литви (Ж-16, українки – шості). Окрім вищезгаданих спортсменів у складі збірної України виступали у старшій групі Юрій Пятін (19 – 26), Олександр Сергєєв (20 – 31), Юрій Герасимов (22 – 27) і Валерій Заєрко (27 – 37, він за віком міг виступати ще у молодшій групі), у молодшій – Сергій Кіріченко (16 – дискв.).

Олександр Копорулін (Дніпро, №130), фінішував з першого етапу чотирьох етапної естафети з другим результатом, з відставанням від збірної Ленінграду всього лише 3 секунди.

о

Олександр Копорулін і Юрій Пятін (обидва – Дніпро)

о

Олексадр Копорулін ділиться інформацією одразу після фінішу з  1-го етапу  з Володимиром Симоненком, який виступатиме на третьому етапі (330).

о

Після фінішу естафет. Зліва направо: тренер Сергій Воль (Суми), Олександр Ткачук (Київ), Олександр Копорулін (Дніпро), Володимир Симоненко (Харків), Сергій Яценко (Суми), Сергій Кириченко (Дніпро). По групі М16 (Копорулін, Ткачук, Симоненко і Яценко)  українці зайняли друге місце. Дещо засмученим є лише Сергій Яценко, який на останньому етапі, отримавши естафету на кілька секунд раніше литовця,  не втримав переваги і фінішував другим.

У загальному заліку в категорії 15-16-річних чемпіоном стала збірна Литви, на другому та третьому місцях відповідно команди Росії та Москви, збірна України фінішувала на високому 4 місці. У старшій групі – серед 17-18 річних – впевнено перемогла збірна Латвії, другими були росіяни, третіми – литовці, за ними – естонці. Збірна України, яку очолювали тренери Геннадій Застер з Харкова, кияни Олександр Бакута та Олег Матюшков, Геннадій Кривоногов з Дніпра та сумчанин Сергій Воль, на почесному 5 місці. 14 юних українців з 20-ти отримали дипломи за друге (хлопці в естафеті) та третє (дівчата у командному заліку) місця.

Команда України перед закриттям чемпіонату (відсутня тільки Світлана Волкова). Зліва направо: дівчата Лариса Євневич (Харків), Юстина Гринів (Долина), Тетяна Васянович (Коростень), Антоніна Бабенко (Дніпро), Ніна Северина і Тетяна  Коновалова (обидві – Суми), Надія Зайцева (Харків). Праворуч від генерал-полковника - Наталія Сулименко та Тетяна Яковлева (обидві - Дніпро).;  хлопці – Сергій Кириченко (Дніпро), Володимир Симоненко (Харків), Сергій Яценко (Суми), Олександр Копорулін (Дніпро). Далі головний тренер збірної Геннадій Петрович Застер (Харків) і почесний гість змагань генерал-лейтенант. Праворуч від них Юрій Герасимов Юрій (Харків), Олександр Ткачук (Київ), Олександр Сергеєв і Валерій Заєрко (обидва з Дніпра), Микола Путіліс (Кропивницький) та Юрій Пятін (Дніпро).

о

Під час закриття чемпіонату м з українськими школярами спілкується почесний гість змагань. Зліва направо Юстина Гринів (спиною), Ніна Северина, Наталя Сулименко, Надія Зайцева, Микола Путіліс і Олександр Ткачук.

о

Останній день змагань 28.08.1974: так виглядав підсумковий протокол групи А в категоріях ЧЖ-16

Емблема збірної команди школярів України 1974 року