Показуємо, що ми живі і не боїмося!

Публікуємо сторінки щоденника Миколи Плюйка – одного з найсильніших орієнтувальників України 70-80-х років минулого століття. Багато років поспіль Микола Михайлович записував результати змагань, в яких брав участь. На сьогодні його щоденник та щоденник Михайла Заїки є чи неєдиними збереженими збірниками протоколів багатьох найпрестижніших чемпіонатів країни та численних регіональних змагань. Це – безцінний архів для майбутніх дослідників історії нашого спорту. Вважаю, що керівництво Федерації повинно негайно зробити все, щоби оцифрувати обидва щоденники та виставити їх на сторінці ФСОУ для загального ознайомлення.

Микола Плюйко і сьогодні є активним у спорті. У довоєнному інтерв’ю одному з українських видань пан Микола говорив: - "… стараюся не пропускати жодного забігу, хіба якщо є якась травма. Головне – бігати регулярно і впродовж всього року, що я й роблю. Щороку пробігаю до 2 тисяч кілометрів. Паралельно катаюся на велосипеді, гірських лижах, влітку плаваю в озері, взимку – занурююся в крижану воду. Сьогодні я біг задля усіх українців. Хочу показати, що здоровим і щасливим можна бути у будь-якому віці". В іншому інтерв’ю: - "Біг є запорукою щасливого життя і довголіття, він є органічною потребою мого організму. Біг допомагає мені бути активним, життєрадісним. Я спілкуюся з молоддю, передаю їй свій досвід…"

У березні 2022 року кілька закордонних видань (в тому числі британська The Guardian) опублікували інтерв’ю Миколи Плюйка.

Показуємо, що ми живі і не боїмося! 

Поки світ з напругою спостерігає за нападом Росії на Україну, 75-річний Микола Плюйко намагається не падати духом. Війна-не війна, взув спортивне взуття та вийшов на 11-кілометрову пробіжку вулицями Києва. "Я хочу показати, що ми смілива нація і не боїмося", - сказав він The Guardian. 

Хоча більшість людей, які вирішили не покидати улюблене місто, залишаються вдома і часто навіть не думають виходити на вулицю через страх, пан Микола діє інакше. До пенсії він працював інженером, служив у радянській армії. Сьогодні пану Миколі 75 років, він живе один у, за його словами, "сонному районі Києва". За своє життя він взяв участь у 48 марафонах, і біг – це його життя. Разом із невеликою групою бігунів-ветеранів вони вирішили не змінювати свого розпорядку дня. Тож вони знову разом виходять на вулицю та за останні два тижні пробігли вже понад 150 км. 

"Важливо, щоб бачили, що ми живі та сильні. Це наш прояв боротьби", – кажуть вони. "Ми хочемо бути сильними не тільки духом, а й тілом", - каже Микола Плюйко. Під час традиційних пробіжок містом він вітається з кожним зустрічним і вірить, що навіть таким чином покращує їм настрій хоча б на мить. "Бажаю їм міцного здоров’я, надії та віри у боротьбі з ворогом. Я їм кажу, що ми переможемо, що нам просто потрібно це пройти", - пояснює колишній інженер.

Не зважаючи на всі перешкоди та постійний гуркіт канонади неподалік, бігуни пропустили лише два дні на вимогу мера. "Під час пробіжки я часто чую більше 10 вибухів, які відбуваються в радіусі 20 км", — каже киянин і додає: - "Чи є сенс хвилюватися? Я вже прожив більшу частину свого життя". Проте сміливий бігун розкрив ще одну позитивну сторону свого бігу. - додаток Strava, який група використовує для моніторингу свого бігу, став їхнім щоденним джерелом інформації. Оскільки в країні часто зникає сигнал, а також інтернет-з’єднання, п.Микола може легко перевірити, чи живі та здорові його друзі. "Я бачу, що вони виконали тренування, і одразу відчуваю полегшення". За його словами, щоденні вправи допомагають йому сприймати абсурд війни, але він також думає про інших, менш мобільних, ніж він сам. Тому під час щоденних прогулянок він часто робить покупки аби допомогти людям по сусідству. - "Більшість людей, які залишилися, – це або «самотні люди похилого віку», або ті, хто вирішив захищати своє місто та життя інших людей. Це прояв дружби в ці важкі часи, – додає він. - Я не можу піти воювати в своєму віці, для цього є армія, але важливо, щоб люди бачили, що ми живі і сильні. Він є одним із тих киян, які вирішили залишитися в Україні, щоб довести війну до переможного кінця: - "Це мій спортивний фронт. Слава Україні!" - говорить киянин Микола Плюйко.