26.03.24

Показуємо, що ми живі і не боїмося!

Публікуємо сторінки щоденника Миколи Плюйка – одного з найсильніших орієнтувальників України 70-80-х років минулого століття. Багато років поспіль Микола Михайлович записував результати змагань, в яких брав участь. На сьогодні його щоденник та щоденник Михайла Заїки є чи неєдиними збереженими збірниками протоколів багатьох найпрестижніших чемпіонатів країни та численних регіональних змагань. Це – безцінний архів для майбутніх дослідників історії нашого спорту. Вважаю, що керівництво Федерації повинно негайно зробити все, щоби оцифрувати обидва щоденники та виставити їх на сторінці ФСОУ для загального ознайомлення.

Микола Плюйко і сьогодні є активним у спорті. У довоєнному інтерв’ю одному з українських видань пан Микола говорив: - "… стараюся не пропускати жодного забігу, хіба якщо є якась травма. Головне – бігати регулярно і впродовж всього року, що я й роблю. Щороку пробігаю до 2 тисяч кілометрів. Паралельно катаюся на велосипеді, гірських лижах, влітку плаваю в озері, взимку – занурююся в крижану воду. Сьогодні я біг задля усіх українців. Хочу показати, що здоровим і щасливим можна бути у будь-якому віці". В іншому інтерв’ю: - "Біг є запорукою щасливого життя і довголіття, він є органічною потребою мого організму. Біг допомагає мені бути активним, життєрадісним. Я спілкуюся з молоддю, передаю їй свій досвід…"

У березні 2022 року кілька закордонних видань (в тому числі британська The Guardian) опублікували інтерв’ю Миколи Плюйка.

Показуємо, що ми живі і не боїмося! 

Поки світ з напругою спостерігає за нападом Росії на Україну, 75-річний Микола Плюйко намагається не падати духом. Війна-не війна, взув спортивне взуття та вийшов на 11-кілометрову пробіжку вулицями Києва. "Я хочу показати, що ми смілива нація і не боїмося", - сказав він The Guardian. 

Хоча більшість людей, які вирішили не покидати улюблене місто, залишаються вдома і часто навіть не думають виходити на вулицю через страх, пан Микола діє інакше. До пенсії він працював інженером, служив у радянській армії. Сьогодні пану Миколі 75 років, він живе один у, за його словами, "сонному районі Києва". За своє життя він взяв участь у 48 марафонах, і біг – це його життя. Разом із невеликою групою бігунів-ветеранів вони вирішили не змінювати свого розпорядку дня. Тож вони знову разом виходять на вулицю та за останні два тижні пробігли вже понад 150 км. 
"Важливо, щоб бачили, що ми живі та сильні. Це наш прояв боротьби", – кажуть вони. "Ми хочемо бути сильними не тільки духом, а й тілом", - каже Микола Плюйко. Під час традиційних пробіжок містом він вітається з кожним зустрічним і вірить, що навіть таким чином покращує їм настрій хоча б на мить. "Бажаю їм міцного здоров’я, надії та віри у боротьбі з ворогом. Я їм кажу, що ми переможемо, що нам просто потрібно це пройти", - пояснює колишній інженер.

Не зважаючи на всі перешкоди та постійний гуркіт канонади неподалік, бігуни пропустили лише два дні на вимогу мера. "Під час пробіжки я часто чую більше 10 вибухів, які відбуваються в радіусі 20 км", — каже киянин і додає: - "Чи є сенс хвилюватися? Я вже прожив більшу частину свого життя". Проте сміливий бігун розкрив ще одну позитивну сторону свого бігу. - додаток Strava, який група використовує для моніторингу свого бігу, став їхнім щоденним джерелом інформації. Оскільки в країні часто зникає сигнал, а також інтернет-з’єднання, п.Микола може легко перевірити, чи живі та здорові його друзі. "Я бачу, що вони виконали тренування, і одразу відчуваю полегшення". За його словами, щоденні вправи допомагають йому сприймати абсурд війни, але він також думає про інших, менш мобільних, ніж він сам. Тому під час щоденних прогулянок він часто робить покупки аби допомогти людям по сусідству. - "Більшість людей, які залишилися, – це або «самотні люди похилого віку», або ті, хто вирішив захищати своє місто та життя інших людей. Це прояв дружби в ці важкі часи, – додає він. - Я не можу піти воювати в своєму віці, для цього є армія, але важливо, щоб люди бачили, що ми живі і сильні. Він є одним із тих киян, які вирішили залишитися в Україні, щоб довести війну до переможного кінця: - "Це мій спортивний фронт. Слава Україні!" - говорить киянин Микола Плюйко.

22.03.24

Історія українського орієнтування в обличчях. Згадаймо перших чемпіонів України! Частина третя - 1981-1990 рр.

 Друзі, намагаємося зберегти для прийдешніх поколінь українських спортсменів-орієнтувальників історію нашого спорту, пам'ять про тих, хто стояв у його витоків, дарував нам перші перемоги. Трохи пафосно вийшло? Але час йде, люди уходять, а якихось фундаментальних розвідок з історії спортивного орієнтування в Україні за його 60-річну історію досі не написано, результати більшості змагань не збережені. У нечисленних публікаціях передруковуються ті ж самі фактологічні неточності. Їх не бракує навіть у «історичному» дописі на офіційній сторінці ФСОУ, немає в ньому жодної інформації як про тих, хто вже виборов для України нагороди чемпіонатів світу та Європи, так і про тих, хто гідно захищав честь окупованої України на головних змаганнях у радянській  імперії.

Емблема "60-річчя спортивного орієнтування України" розроблена Студією графічного дизайну Kovalen.com

З відомих мені джерел найбільш повними і точними є Щоденники Михайла Заїки та Миколи Плюйка, "Нариси з історії розвитку спортивного орієнтування в Україні" Валерія Глущенка, книга «40 років по КП» + тут (збірник споминів ветеранів-орієнтувальників, випущений до 40-річчя ФСОУ), журнали Федерації, що виходили у 199019962000-2001-2002 рр, бюлетень «Інфукор» (Інформатор українських орієнтувальників), мемуари Омеляна Куцука та Юхима Штемплера, збірник "Досягнення українських спортсменів-орієнтувальників". Може ще було щось? Підкажете?

Окремо треба написати про рукописні Щоденники Михайла Заїки та Миколи Плюйка – безцінні збірники протоколів не тільки багатьох найпрестижніших чемпіонатів країни, але й багатьох регіональних змагань 60-70-х років з коментарями автора (у Заїки) – обидва ветерани були провідними спортсменами свого часу, членами збірної України, призерами всесоюзних змагань. Вважаю, що керівництво Федерації повинно негайно зробити все, щоби оцифрувати їх і виставити на сторінці ФСОУ для загального ознайомлення. 

Михайло Заїка
о
Щоденники Михайла Заїки - скрін з фільму Анатолія Фесенка

о
Микола Плюйко

  
Тож, друзі, вчергове закликаю створити літопис українського орієнтування – згадати поіменно всіх медалістів перших чемпіонатів країни. У нас вже є чимало прізвищ, але й надалі зібрана інформація не є повною. Відшукайте у своїх домашніх та клубних архівах виписки з протоколів, на ваших грамотах можна знайти назву змагань, дату і місце їх проведення. Спробуємо знайти якісні фотографії всіх чемпіонів попередніх років – нове покоління українських орієнтувальників повинно пам’ятати своїх предків! 

І так: в умовах тотального примусового зросійщення України у 1930-1990-х роках більшість матеріалів видавалася російською (в т.ч. друковані матеріали, карти, грамоти, значки…). Терміни "всеукраїнські чи республіканські" змагання, першість чи чемпіонат є тотожними. УРСР та УССР - це абревіатура від офіційної назви України в часи радянської окупації.

Інформація про чемпіонати 1963-1970 рр. є тут, про переможців 70-х років тут, а про виступи української збірної - тут.

Чемпіонат України 1981 рокуЧеркаси

Переможці чемпіонату України 1981 р. зі спортивного орієнтування на класичній дистанції: серед жінок - 1. Лідія Олексин (Долина), 2. Тетяна Овчаренко (Харків), 3. Тетяна Васянович (Дніпро); серед чоловіків - 1. Сергій Усенко (Суми), 2. Валерій Шульга (Чернівці), 3. Олександр Рубаненко (Харкіів).

На цих змаганнях проводилися 4-етапні естафети. З результаів відомо тільки, що віце-чемпіонками серед жінок стала збірна Львівської області у складі якої виступали Тамара Денисенко, Галина Зазуляк (Котило), Людмила Каширець (Урсул) та Олена Зубатюк.   

Переможці чемпіонату України 1981 р. зі спортивного орієнтування на довгій дистанції: серед жінок - 1. Людмила Купріненко (Херсон); серед чоловіків - 1. Сергій Усенко (Суми), 2. Валерій Заєрко (Дніпро), 3. Валерій Шульга (Чернівці).

о

Липень 2018 року - Сергій Усенко (№ 738) - призер міжнародних змагань "Кубок Вавеля".

о

 Учасниці чемпіонату України 1981 року Людмила Купріненко (Херсон), Ольга Затолокіна (Дніпро), Ольга Шутеєва (Харків), Олена Зубатюк (Львів) та Катерина Кулька (Луцьк). Фото з архіву Олени Зубатюк. 

Ч
емпіонат України 1982 рокуКиїв
Переможці чемпіонату України 1982 р. зі спортивного орієнтування на класичній дистанції: серед жінок - 1. Лідія Олексин (Долина), 2. Валентина Резванова (Київ), 3. Тамара Денисенко (Львів); серед чоловіків - 1. Микола Місюра (Херсон), 2. Сергій Розум (Київ-Херсон), 3. Сергій Кіріченко (Дніпро).

о


В естафетних змаганнях серед чоловіків на цьому чемпіонаті перемогла збірна Херсонщини (Микола Місора, Михайло Щур та ще хтось з ними), другою фінішувала збірна Дніпра, третьою - Запоріжжя; серед жінок - 1. Київ, 2. Львівська обл. (Галина Зазуляк, Олена Зубатюк та ???), 3. Черкаська обл.

Переможці чемпіонату України 1982 р. зі спортивного орієнтування на довгій дистанції: серед жінок - 1. Людмила Купріненко (Херсон), 2. Лідія Олексин (Долина), 3. Тетяна Яковлева (Дніпро); серед чоловіків - 1. Сергій Розум (Київ-Херсон), Олександр Сопов та В'ячеслав Пархоменко (обидва з Київа), 

Чемпіонат України 1983 рокуСуми

о
Переможці чемпіонату України 1983 р. зі спортивного орієнтування на класичній дистанції: серед жінок - 1. Лідія Олексин (Долина), 2. Ольгп Нікітенко (Київ), 3. Тамара Денисенко (Львів); серед чоловіків - 1. Сергій Розум (Київ-Херсон), 2. Олександр Палагнюк, 3. Василь Бортник (обоє з Чернівців). 

о
Результати чемпіонату України 1983 (з архіву Наталії Телесань)

В естафетних змаганнях серед чоловіків до призової трійки увійшли збірні Чернівецької, Сумської та Харківської областей.
Переможці чемпіонату України 1983 р. зі спортивного орієнтування на довгій дистанції: серед жінок - 2 місце у Галини Зазуляк (Львів); серед чоловіків - 1. Сергій Семенов (Дніпро), 2. Сергій Усенко (Суми), 3. Сергій Розум (Київ). 
о

У листопаді 1983 р. на факультеті підвищення кваліфікації Київського державного інституту фізичної культури (зараз - Національний Університет фізичного виховання і спорту України) відбулися курси підвищення кваліфікації для провідних тренерів зі спортивного орієнтування. На фото: 
Зліва – направо: 1-й ряд - ?, кияни Ольга Нікітенко (Цетельман), Любов Смирнова, Борис Марасін та Володимир Моногаров (один з викладачів семінару), Лілія Пох (Запоріжжя), Еллаїда Аврутіс (Степаненко, Київ), куратор групи, Людмила Ляхова, Сергій Якімов (Білогірськ, Крим), Юрій Михайлов (Сєвєродонецьк); 2-й ряд – Олександр Цепурдей (Мукачево), Петро Петричук (Чернівці), Майборода (Шостка), Лев Кеніг (Чернівці), Сергій Кіріченко та Олександр Сергєєв (обидва з Дніпра), Валентина Черницова (Луганськ), Олександр Марюхно (Полтава), Бєлкіна (Запоріжжя), Валентина Колтакова (Суми), ?, Юрій Домс (Житомир), Валерій Цодіков (Дніпро); 3-й ряд - ?, Володимир Ханюк (Київ), Валентина Григор’єва (Харків), Ігор Мальчик (Луцьк), Анатолій Мішанов (Євпаторія), ?, Ростислав Король (Долина), Володимир Карась (Олешки), Василь Ничипуренко (Сімферополь), Петро Муляр (Вінниця), Володимир Бондаренко та Валерій Степанов (обидва з Харкова), Сергій Шкварніков та Олександр Сандомирський (обоє з Києва), Федір Татаринов (Дніпро) та Геннадій Плохенко (Херсон); верхній ряд – Сергій Сухарєв (Суми), Омелян Куцук (Калуш), фахівець з Черкас, Анатолій Білобжицький (Яснозіря) та Володимир Шуняков (Луганськ).

Чемпіонат України 1984 рокуЧернівці
о
Переможці чемпіонату України 1984 р. зі спортивного орієнтування на класичній дистанції: серед жінок - 1. Ірина Круцких (Чернівці), 2. Тамара Денисенко (Львів), 3. Лідія Олексин (Долина); серед чоловіків - 1. Іван Тумак (Чернівці).

о
Результати чемпіонату України 1984 (з архіву Наталії Телесань)

Вперше в історії чемпіонатів України було анульовано результати чоловічої естафети. У жінок (за даними від Ніталії Телесань) - 1 місце у збірної Черкаської області, 3 місце - Херсонська обл.

Переможці чемпіонату України 1984 р. зі спортивного орієнтування на довгій дистанції: серед жінок - 1. Лідія Олексин (Долина), 2. Леся Пароля (Львів), 3. Мая Чернушка (Чернівці); серед чоловіків - 1. Ігор Чайкін (Суми).

о


Чемпіонат України 1985 рокуІвано-Франківськ

Жодних результатів цих змагань знайти не вдалося
Ймовірно, фото з нагородження переможниць естафет чемпіонату України 1985 року: на першому місці команда Дніпра (Ірина Красовська, Олександра Бедрицька, Олена Яковенцо, ще одну учасницю не видно), на другому (праворуч)  - збірна Івано-Франківської області (Любов Чорній, Ніна Вінницька, Лідія Олексин та ?), на третьому - збірна Львівщини (Олена Зубатюк, Леся Пароля, Віра Мудра та Тамара Денисенко). Фото з архіву Олени Зубатюк.

Чемпіонат України 1986 рокуЧернівці

З 1986 року (і до 1990), з ініціативи голови ФСОУ та тренера Державного комітету УРСР по фізичній культурі і спорту Валерія Глущенка (він займав обидві ці посади), була змінена структура проведення головного чемпіонату України. До того часу головними були щорічні чемпіонати (всеукраїнські змагання з 1963), в яких брали участь збірні команди областей, що були сформовані з дорослих спортсменів (вони збирали по кількасот учасників, а з 1974 кожна команда мала ще й по двоє юніорів та юнорок віком до 18 років). З 1986 року у травні-червні стали проводити по два зональних чемпіонати (перші пройшли у Сумах та Ужгороді), учасники яких у день заїзду здавали на стадіоні норматив з бігу на 15 000 метрів. Ті, хто вклався у норматив, наступного дня стартували у кваліфікаційних забігах. Третього дня спортсмени змагалися в естафетах, причому на рівних допускалися команди складені з представників різних областей. У заключний день розігрувалася особиста першість, до якої допускалися по 20 учасників разом з тими, хто виступав п/к - за списком визначеним держтренером. 

Кількома тижнями пізніше проводився чемпіонат України, учасники якого також визначалися списком, складеним одноосібно головою федерації (до 30 жінок і чоловіків разом з юніорами). Першого дня на стадіоні спортсмени здавали норматив з бігу на 5 000 м (для чоловіків це 15.50, для юніорів до 20 р. - 16.50). Ті, хто не вклалися в норматив (такох було приблизно третина), у наступних трьох стартах з орієнтування стартували поза конкурсом. Призери чемпіонату визначалися за сумою балів набраних на 3-х довгих дистанціях. За сучасною термінологією це були чемпіони з багатоборства.

Результати чемпіонатів серед чоловіків зберіг для нас киянин Ігор Трухан, жіночих результатів поки що знайти не вдалося.

о
Переможці чемпіонату України 1986 р.: 1.Михайло Люклян (Долина), 2. Ігор Трухан (Київ), 3. Олександр Михайлов (Одеса). До трійки кращих на окремих дистанціях увійшли також Сергій Семенов (Черкаси) та Петро Петричук (Чернівці), що виступали поза конкурсом.

Чемпіонат України 1987 рокуРівне

(Зона "Б" чемпіонату України проводилася у Чернівцях)


о
Переможці чемпіонату України 1987 р.: 1. Ігор Трухан (Київ), 2. Сергій Кобець (Херсон), 3. Микола Місюра (Одеса). До трійки кращих на окремих дистанціях увійшли також Андрій Слобожанінов (Чернівці), Олександр Ігнатьєв (Харків, п/к), Михайло Люклян (Долина), Микола Божко (Черкаси,п/к) та Олександр Палагнюк (Чернівці).

Чемпіонат України 1988 рокуЛьвів

(Зона "А" чемпіонату України проводилася у Комсомольську (зараз - Горішні Плавні, Полтавська обл., зона "Б" - у Хмельницькому)

о
Переможці чемпіонату України 1988 р.: 1. Ігор Трухан (Київ), 2. Олександр Палагнюк (Чернівці), 3. Олександр Михайлов (Одеса). До трійки кращих на окремих дистанціях увійшли також Сергій Усенко (Суми, п/к) та Валерій Заєрко (Дніпро).

Чемпіонат України 1989 рокуКам'янець-Подільський

(Зона "Б" чемпіонату України проводилася у Житомирі)


о
Переможці чемпіонату України 1989 р.: 1. Ігор Трухан (Київ), 2. Юрій Омельченко (Чернівці - Луцьк), 3. Олександр Палагнюк (Чернівці). До трійки кращих на окремих дистанціях увійшли також Михайло Люклян (Долина), Андрій Мальчик та Юрій Дорош(обоє з Луцька) та Ігор Перченко з Дніпра. 

Чемпіонат України 1990 рокуЧернівці

(Зона "А" чемпіонату України проводилася у Харкові, зона "Б" - у Києві)
Здача нормативув бігу на 5 000 м на одному з чемпіонатів України. На фото: Ігор Трухан (№1), Михайло Люклян, ? (№9), Олександр Михайлов, Михайло Пугач (№2) та Андрій Лозицький (№3). 

о


о
Переможці чемпіонату України 1990 р.: 1. Михайло Люклян (Долина), 2. Юрій Омельченко (Чернівці), 3. Андрій Мальчик (Луцьк). До трійки кращих на окремих дистанціях увійшли також Олександр Палагнюк (Чернівці), Михайло Пугач (Суми) та Сергій Бакун (Київ, п/к).

о
В змаганнях серед жінок чемпіонкою стала Лідія Олексин (Тацяк) з Долини. Всі інші дівчата виступали поза конкурсом, т.я. не вклалися у норматив

о

10.03.24

"Нариси з історії розвитку спортивного орієнтування в Україні" Валерія Глущенка

До 50-річчя Першихвсесоюзних змагань, що проходили на Закарпатті, Валерій Сергійович Глущенко написав «Нариси з історії розвитку спортивного орієнтування в Україні», які були розміщені у книзі «Из истории отечественного спортивного ориентирования 1963-2013» (автор-упорядник Юрій Константинов), виданій 2013 року у москві. На сьогодні це є найточнішим, хоча і стислим, описом історії нашого спорту в Україні.

Валерій Глущенко та Лехо Халдна (з 2016 р. і дотепер Президент Міжнародної федерації спортивного орієнтування)
o

о

Валерій .Глущенко з командою мукачівського КСО "Товариш" та іншими українськими орієнтувальниками на змаганнях у Польщі.
о
2013 р. Ювілейні змагання в Ужгороді: Олександр Цепурдей (голова ФСО Закарпаття), Юрій Ніканоров (голова дитячо-юнацької комісії ФСОр), Костянтин Сас (почесний член ФСОУ, суддя Перших всесоюзних змагань, завуч Закарпатського ЦТКЕСум), Володимир Чепа (директор Закарпатського ЦТКЕСум, кандидат педагогічних наук), Юрій Константинов (доктор педагогічних наук, голова комісії суддів ФСО ссср, директор Центральної ДТЕС), Степан Легеза (ветеран туризму, суддя Перших змагань).
Валерій Глущенко

о

Показуємо, що ми живі і не боїмося!

Публікуємо сторінки щоденника Миколи Плюйка – одного з найсильніших орієнтувальників України 70-80-х років минулого століття. Багато років ...